Книга називається “Художнє вишивання” і на її сторінках зібрані взори з різних регіонів України, різноманітні техніки, зразки та композицій.

Сама історія та колекція української вишивки та взорів підібрана з такою любов’ю, що хочеться у цю книгою пірнути як в тепле вечірнє Чорне море чи намаститися нею як священною міррою.

До речі мене звати Аліна Паас. Ви вже певно здогадалися, що я українка та вишивальниця, а ще я юристка та спеціалістка з інтелектуальної власності.

Також я є однією із співзасновниць ГО Ukraina Maja (Український Дім). Це організація в Тарту, Естонія, для всіх, хто хоче відкрити для себе українську культуру або ж відчути зв’язок із домом за тисячі кілометрів.

Отже, я отримала свій скарб з далекого дому.

Маю зазначити, що для моєї бабуся розлучатися із книжками непросто, а особливо з “Художнім вишиванням”. В моєму дитинстві, цей друкований скарб на 200 сторінок зберігався у шафі на спеціальній поличці разом із колекцією видань, інструментів та матеріалів для рукоділля.

“Художнє вишивання” ще і приклад того, як українська культура виживала під гнітом радянського режиму. Хоча книга і була надрукована у 1986 році, видання з автентичними українськими взорами і техніками все ще були скоріше рідкістю, особливо українською мовою. Русифікація та радянський режим намагалися витіснити автентичну українську культуру десятиліттями.

Втім автентичні народні мистецтва вижили завдяки майстриням, які продовжували відтворювати та передавати через покоління техніки та орнаменти української вишивки в найскладніші часи.

Я і досі точно пам’ятаю цей звук з дитинства - зойк магнітика на дверцятах шафки, де зберігалися “Художнє вишивання” і матеріали для рукоділля. Відкриваєш їх та із захопленням затримуєш подих - стільки цікавого там на тебе очікує.

Що ж, тепер я вишивальниця свого роду. Факт того, що бабуся передала мені цю книгу, разом із родинними інструментами та нитками, - водночас і неабияка цінність, і символ довіри, і обряд ініціації. Тепер я продовжую сімейні та національні традиції з повним мандатом. Тепер це офіційно моя місія і моя справа.

І як же можна втілити в життя таку місію з поширення та відтворення традицій української вишивки в Естонії?

Саме для цього діє проект Vyshyvay. Метою проекту є надихнути людей в Естонії вишивати, пробувати нові вишивальні техніки та орнаменти та дізнаватися більше про українську вишивку.

Vyshyvay це і сайт, і серії майстер-класів трьома мовами - естонською, англійською та українською, і звісно Вишивальний клуб, який щотижня зустрічається в Тарту в Ukraina Maja. Мені страшенно пощастило знайти однодумців, з якими разом ми можемо повишивати та поговорити відверто і душевно про все на світі.

Дуже часто ми беремо натхнення саме з тієї книги, яку прислала мені бабуся - в нашому Вишивальному клубі вона так і зветься “бабусина книга”.

Я хочу розповісти вам про силу та мистецтво української вишивки в цьому блозі. Я спробую розкрити їх вам через мої власні історії та досвід людини сучасного світу - побуту і технологій, перенасиченості інформацією, сюрреалізмом сучасного світу естетики і кризи, війни, катастроф, прем’єр за графіком і флет файту на вівсяному в перервах.

Моя оптика - українки, яка живе в Естонії, яка свідомо обрала шлях професійних викликів та пригод за кордоном ще задовго до початку повномасштабної війни. Втім, розгортання воєнних дій у 2022 і повномасштабна війна за існування моєї країни змусила мене переосмислити мою українську ідентичність, її цінність на глибшому рівні, та переглянути репрезентацію української культури у світі.

Мій блог суб’єктивний, і хоч моя юридично-дослідницька рука прагне спиратися на факти і документи, більшість інформації тут не є результатом професійного етнографічного чи культурологічного дослідження і не має сприйматися як такий.

Вишивання зі мною із самого дитинства, я навіть не можу точно сказати, в якому віці почала вишивати. У мене теж були різні фази у стосунках з вишивкою: бувало і закидувала цю справу зовсім, бувало вишивала “запоєм”, бували і “довгобуди” - триптих “Лимони”, який багато зі мною подорожував і, здається, я вишивала його півжиття.

Пам’ятаю і як драматичні сльози першого кохання, які падають на вишивані ромашки на заготовці подушки.

Я запрошую вас приєднуватися до майтсер-класів Vyshyvay та вільного вишивання у Вишивальному клубі. Долучитися можна з будь-яким рівнем навичок та підготовки. Розклад майстер-класів можна знайти на сторінці vyshyvay.com.

• Vyshyvay в Instagram